Книги, похожие на «Станислав Леонтьевич Шепетюк, Тонущий венок 2.0. Что-то начинается…»

Я видела войну. Я знаю, что такое бомбово-штурмовой удар, воздушная тревога, минометный и артиллерийский обстрелы, в мой дом тоже «прилетало». Я возила морфин тяжело раненому бойцу и прятала оружие, когда город, в котором я родилась, был под ВСУ. Я знаю ополченцев. Знаю живых и знаю тех, которые уже не здесь. Жизнь в Луганске непроста. Но она дала мне понять по-настоящему, чего я стою, что могу, к чему стремлюсь, кто со мной рядом.

Кожен вірш кожним читачем сприймається по-своєму, а для автора найчастіше поезія — це освідчення поета в коханні (майже завжди нерозділеному) до життя, аби якнайдалі самозречено втекти від ревнивиці-смерті, яка переслідує крок за кроком і завжди готова розімкнути обійми. Для самого ж вірша головне, щоб найскладніша, найглибша і найнезвичайніша метафоричність була в той же час природною, прозорою і зрозумілою — поезія не в словах і не в рядках, а поміж словами і поміж рядками.