Книги, похожие на «Игорь Аретано, Тараф»

Афанасий Карачаев найден мертвым в своей квартире. Официальное заключение о смерти указывает на сердечную недостаточность, но Ляля, любившая Карачаева, этому заключению не верит. Она обращается к частному детективу Алексею Кисанову, который берется за дело. Очень скоро становится ясно, что Карачаеву помогли отправиться на тот свет. Но это был первый и последний ясный пункт в этом деле: дальше – сплошные загадки. Самым таинственным образом исчезает дочь Афанасия Карачаева, и детектив ищет ее следы в темных водах Московского моря. Версии множатся, как молекулы в органической химии. Наследство? Бизнес-интересы? Месть брошенной любовницы? Никогда еще у Алексея Кисанова не было такого мутного дела! Разгадка блеснет только в самом конце...

Норвежець Ю Несбьо (нар. 1960 р.) у себе на батьківщині спочатку став відомим як економічний оглядач (він закінчив Норвезьку школу економіки), потім як рок-музикант і композитор популярної групи «Di Derre», а наприкінці 90-х ще і як письменник, автор серії романів про поліцейського Харрі Холе. Перший з романів серії – «Нетопир» (1997) – був визнаний кращим детективом Скандинавії, удостоївся у критиків звання «миттєвого бестселера» й приніс авторові престижну премію «Срібний ключ». У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи Ю Несбьо «Нетопир», «Червоногрудка», «Безтурботний», «Привид», «Мисливці за головами», «Таргани», «Леопард», «Сніговик», «Пентаграма», «Поліція».Невідомий міжнародний кілер на різдвяному концерті в Осло убиває офіцера норвезької Армії спасіння. Розслідуванням цього злочину займається Харрі Холе, котрий як завжди з головою поринає у свою улюблену роботу. Тепер він залишився сам-один: колеги його недолюблюють, старий начальник пішов, новий – більш за все поціновує дисципліну, а це слабке місце інспектора Холе. Втім, він іде по сліду вбивці й розуміє, що кілер – лише виконавець, а замовники набагато могутніші й респектабельніші, ніж можна собі уявити. Щоб розкрити заплутану справу і по-своєму відновити справедливість, Харрі доведеться розгадати багато зловісних таємниць…

«Капитан Мехреньгин сидел в крошечном кабинете, который делили они с напарником Жекой Топтуновым, и смотрел в окно. За пыльным не мытым с прошлого лета стеклом на карнизе разгуливали голуби. Гуляли они не просто так, а по делу – два голубя охмуряли голубку. Голубка была скромная, серенькая, а кавалеры – красавцы, один белый, другой – сизый. Они вышагивали на широком карнизе, громко воркуя, голубка пока делала вид, что она ни при чем…»